Кокаин 97% Грязовец

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

А чё, а чё?! Давай по-наркомански накатаю!

День начался, как обычно, с виду ничем не примечательным. Встал я, себе сосиську к пельмешкам варить положил, а так же кофе варить и на гритать его на полную мощность для развития мозговых функций. И тут, неожиданно, звонок в дверь. "Чё это такое?", - подумал я. Всё таки разрешил все смелости и открыл. А на пороге стоит мой братишка Макс, он ваще, бейби, у нас трэндсеттер заводит на разбор девчонок. Вроде обычный парень, а никак, настоящий трэндсеттар. Он учит нас своим секретам, как любить девчонку на всю катушку и как париться на картошке, шоб бох посмотрел!

И так, развернулся смотрю, а он как сигарету заворачивает в газету, тока громко дышит. "Макс, се кокайн?", - пытаюсь я завести беседу. "Чё ты?" - отвечает Макс, как обычно с пренебрежительным видом. "А у меня уведомление поступило, что ты это закладку заказывал, и такие, как ты, еще никто не пырялся". Мы поняли друг друга и решили пойти на дело.

Шли мы по улице, а я сильно нервничал, блестел как шишка соцветия марихуаны на луне, а Макс никак все обьяснить не мог. Вроде обычная прогулка, а я знал, что сейчас уже получу свою первую закладку, вот только даты впереди не было. Сколько я время ждал, чтобы накатали закладки, и вот оно, мое счастье!

И вот мы уже на месте. Встречаем нашего продавца, такого неулыбчивого, нашего долбоеба, как его все называют. И он, как говорится, "серёги отащил". "Держи, ковбаса", - говорит он, подсовывая мне свои диски. "Закладки, спс чувак!", - отвечаю я. Вот только никогда еще не кололся, и тут сразу же вопросы возникают, что куда, и как. Но он меня успокоил, все рассказал, где, какие и как вводить. "Хорошо, чуваки, долбоёбы, будем пробовать", - говорю я, но внутри сердце уже колотится как в перепонки у омутненького зеваки.

Пришли мы в школу. Обычная ситуация, толпа охуевших, как всегда, идет в класс, а у меня уже нафик пошли все. Начал уколотся тихо в туалете, чтобы никто не ведал. "Башатумнай!", - подумал я, когда раскрыл конверт своей закладки.

Тут вдруг в класс звонок, то ли прогулка, то ли яблочко, а я всё не понимаю, куда мне идти. Но один уверенный шаг и явил меня наружу, в мир где ни один наркоман не смел шлендить. И вот уже иду я, поднимаюсь на табуретку, лезу на первую строчку. "Диск тут, шляй, диск там", - думаю я, тока у меня внезапно с мозга всё высосало и мое яйцо ударилось об угол парты.

Поднялся на ноги, смотрю в классе полная тишина, все смотрят на меня, и только Макс сидит и ржет, этот дурачок. Ну, я не обижаюсь, понимаю, что сам виноват. Ведь колоться надо уметь, а не только захотеть. "Ну чё, народ, я всего лишь показывал, как на уроке прикольно отжигать", - хочу объяснить я, и тут Макс, как всегда оправдывается: "Ты чё, бро, прокололся на последней замене? Пиздуй врачу, медицына есть!".

Понял я, что сейчас никаких шишек с медициной у меня не получится. Сижу дома, взялся за книжки, решил все узнать сам. Много полезного узнал, и про колоться, и про шишки, и про закладки. Вот только думаю, может всё же научиться программировать, а не браться за наркотики? Ведь мне всегда нравилось кодить, а наркомания - это всего лишь пустое удовольствие, которое непременно приведет к какой-то глупости. Лучше я пойду попрограммирую что-нибудь, хотя бы для своего будущего. А то колоться я не умел, да и шишки не интересны. Ведь всегда можно найти другое увлечение, которое не подвергает вреду здоровью и жизни. Буду я программистом, а не наркоманом. Ведь кодить круто, кокаин - полный шлак!